Досліджується специфіка природного права у творах філософів епохи
Просвітництва Д. Дідро, П. Гольбаха та Ж. Ламетрі. Метою статті
є висвітлити основні аспекти природно–правових поглядів мислителів,
прослідкувати та розкрити провідну роль природного права у обмеженні
всевладдя держави і церкви, та утвердженні ролі розуму у розвитку
суспільства. Для виконання поставленої мети було застосовано історико–
порівняльний, діалектичний та метод системного аналізу, які допомогли у
пошуку джерел розвитку історико–філософського знання та порівняльного
аналізу у процесі дослідження основних ідей природного права. Виняткова увага
приділена природно–правовим ідеям, як провідним в системі вчень про право
епохи Просвітництва. Студіюється своєрідність трактування мислителями
природного права, як необмежених можливостей людського розуму та
основи для побудови правової держави. Робиться висновок, що мислителі
Просвітництва вважають всіх людей від природи наділеними рівними правами
і держава повинна брати на себе зобов’язання забезпечення даних прав, адже
саме це робить людей щасливими.
