пострадянському просторі. Базовим методом цього дослідження є метод
компаративістики, а також за для досягнення вказаної мети використовується
трансцендентальний, феноменологічний, діалектичний методи, системний
та полісистемний підходи тощо. Здійснено розгляд глобалізаційних процесів
як складного вектору геополітичних, ідеологічних, економічних, культурних
взаємодій факторів глобалізації, де особлива роль належить державам–
учасницям, що утворилися на основі колишнього СРСР. Крім того, визначається
евристична роль абстракцій «простір» і «час» як метакультурних універсалій
культуротворення.
Окреслено чинники, які входять у простір політики і стають своєрідними
політичними маркерами ефективності, інтегративності та інтенсивності
глобалізаційних процесів, та у контекст яких втягуються різні соціальні рухи,
неурядові організації, регіональні політичні угруповання. Глобальна політика
позиціонується як різноманітна матерія, що одночасно є елементом впливу на
ландшафт політичного життя в контексті інтегрованого й неупередженого
простору, в якому можливі як певні катаклізми, так і несподівані наслідки
глобалізації.
