Поведінка девіантна, девіантна поведінка ; Маргінальність, маргинальність ; Аномія ; Девіація, девіації
Аналізуються та порівнюються феномени девіації, аномії та
маргінальності за критерієм відношення до соціальної норми. Стверджується,
що маргінальність постає більш складним та багатоплановим феноменом, що
має зв’язки з девіацією та аномією, проте принципово не може зводитись до
них. Розкривається поведінкова сутність девіації та аномії. Маргінальність
інтерпретується як соціокультурний, ціннісно–смисловий та ідентифікаційний
феномен. Робиться висновок, що маргінальність може мати два рівнозначні
виміри: зовнішнього маркування та внутрішнього співвіднесення. Девіація та
аномія постають не як обов’язкові, а як рівнозначно можливі форми поведінкових
стратегій маргінала на рівні з абсолютно нормованою поведінкою. Внутрішнє
переживання власного маргінального статусу за умови його критичного
усвідомлення може зовсім не призводити до ненормативної поведінки за умови
самокорекції поведінки індивідом.
