У статті аналізуються творчі зв’язки Стравінського з музикою епохи Відродження. Особлива увага приділена канону як техніці, формі та жанру, що виступає у якості найбільш яскравого репрезентанта музичного стилю ХIV–XVI століть у творчості російського майстра. В аналізі канонічної техніки пізнього Стравінського простежується процесстилістичної трансформації ренесансного архетипу, обумовлений його взаємодією з індивідуально-авторською системою засобів виразності.