У статті запропоновано аналіз образу Бетховена в романі "Доктор Фаустус" Томаса Манна в його співвіднесенні з фіктивним образом композитора Леверкюна. Через констеляцію "Бетховен-Леверкюн" показано взаємообумовленість традиції і поступальність розвитку мистецтва. Наголошено на теорії "пізнього стилю" Бетховена, яка належить Т. В. Адорно, і становить інтертекстуальну складову філософії музики в романі.
