У статті розглянуто маловивчений аспект повсякденного життя українських жінок-політв'язнів у таборах і в'язницях ГУЛАҐу в 1940-1950-х роках - жіночу творчість. На основі аналізу спогадів колишніх політв'язнів про практики співу народних пісень, віршування, театралізованих постановок, вишивання та малювання встановлено, що різні форми жіночої творчості за колючим дротом виконували низку важливих функцій: репрезентативну, консолідуючу, аксіологічну, психотерапевтичну, експресивну та протестну.
