У статті розглядається проблема класифікації європейського освітнього ландшафту крізь призму прагматичного різноманіття академічних інституцій у сучасному світі. Автор доводить тезу, за якою чітка, а головне - багатовимірна класифікація особливостей різних освітніх систем та суб'єктів в Європі та в Україні не лише не зашкодить їх ідентичності, а й підкреслить їх самобутність, що привабить як місцевого, так і іноземного абітурієнта. Крім того, уведення таких структур відкриє нові горизонти для компаративного узгодження між різними освітніми інститутами, що своєю чергою підвищить пластичність та якість отриманих знань. Реалізація цієї мети стає можливою за умов дотримання специфічних принципів багатовимірної класифікації, яким у дослідженні надається окрема увага.
