У статті досліджується динаміка трагічного трактування міфологеми Землі в українській музиці за поезіями Т. Шевченка. Крізь вказану призму аналізуються твори М. Лисенка, С. Людкевича, Л. Ревуцького, Б. Лятошинського, В. Сильвестрова, Є. Станковича, В. Камінського. З’ясовується, що змалювання трагедійної семантики міфологеми Землі, втіленої Кобзарем, отримало в музиці декілька векторну динаміку від лірико-драматичної до ліричної і трагедійної.
