Перше в українській керамології дослідження, в якому висловлено думку про те, що Опішнянська зразкова гончарна навчальна майстерня Полтавського
губернського земства (1894–1899) була експериментом її засновників. Наголошено, що вся діяльність закладу була експериментальною. Охарактеризовано два періоди. Автор виокремлює три групи технологічних експериментів, які проводилися в майстерні. На прикладі діяльності закладу показано, що надмірне експериментаторство призводить до нереалізованих можливостей.