Аналіз джерел, які містять інформацію про севрюків, показує, що й українці (котрі мали тоді самоназву "русь" у множині та "русин" в однині, і росіяни ("русские"), і білоруси сприймали їх як "не своїх", "чужих". Тобто севрюки XIV - XVII ст. виступали окремими етносом. Це був "земельний" етнос, характерний для часів Київської Русі, що зберігався так довго на українсько-російсько-білоруському порубіжжі.
