У статті розглянута проблема гармонії в доробку Т. Шевченка. З'ясовуються прямі й опосередковані вияви цього поняття в його творчій спадщині, аргументовано показано, що основою цього мотиву було християнство. Відповідно розширюються можливості трактування релігійного світогляду й коментування творів митця.
