Здійснено інтерпретологічний аналіз партії Лоріса з точки зору історичної динаміки та стильових засад. Досліджено історію створення опери, особливості стилю композитора, досвід перших виконань і сучасну практику. Аналіз найвідоміших вистав опери продемонстрував головування школи італійського вердіївсько-веристського (за визначенням В. Тимохіна) бельканто. Доведено, що в пошуках інтонаційної виразності кожен виконавець знаходить власне темброве забарвлення голосу, відмінності виконавської партитури відображаються в трактуванні емоційної складової, темпів, агогіки.
