Виявлено композиторський задум баритонових партій в операх Дж. Верді. Досліджено історичну динаміку й етапи формування типу "вердіївського баритона". Проаналізовано сучасну виконавську практику, що підтвердила актуальність двох тенденцій: перша зберігає створені композитором амплуа, інша - дещо трансформує їх за допомогою режисерських рішень або спеціалізації баритонового тембру (виконання баритонових партій тенорами, підкреслення специфіки ліричного чи драматичного забарвлення голосу).
