Національний характер ; Театри українські, театр український, українські театри, український театр ; Драматургія інонаціональна ; Національний характер - Сценічне відтворення ; Театр український - Репертуар інонаціональний - Історія, 60-80-ті рр. 20 ст.
Мета роботи – дослідити участь українських театрів у суспільно-політичному житті, показати їхню
позицію у висвітленні найбільш важливих моментів історії країни і соціальних проблем 60-80-х років ХХ століття.
Методологія дослідження полягає у використанні компаративного, історико-логічного методів. У розв’язанні по-
ставлених завдань автор керується принципами об’єктивності та історизму. Світогляд автора формувався на тво-
рах Т. Шевченка, М. Гоголя, П. Куліша, М. Драгоманова, І. Франка, Лесі Українки, корифеїв українського театру. Він використовував принципи, вироблені у працях В. Вернадського, П. Флоренського, Л. Гумільова та інших видатних вчених, а також зважав на здобутки соціології та українознавства, в тому числі на праці, створені у діаспорі (О. Субтельного і А. Камінського). Вказаний методологічний підхід і наукові принципи видатних мислителів та майстрів сцени дали змогу автору обґрунтувати свої погляди на формулювання проблеми. Наукова новизна робо-
ти полягає у тому, що вона, як розділ першого в українському театрознавстві історичного дослідження проблеми сценічного втілення інонаціональної драматургії на українській сцені, проведеного автором на початку 90-х років
ХХ століття, аналізує одну з найбільш важливих проблем, які виникали перед українськими майстрами сцени – втілення національного характеру персонажа.
