У статті зазначається, що на зламі ХІХ-ХХ ст. формується нове, відмінне від попереднього бачення людської самості, яке вибудовується не на основі самовизначення, а передбачає рефлексивне самовідношення, що опосередковується присутністю "значущого іншого". Акцентується увага на спільності моменту рефлексивності для мислення обох епох. Саме це і є підставою для бачення сучасності: чи як "радикалізованого модерну", чи як "комунікативної раціональності", чи як прояву модернізму. Аналізуються соціально-філософські концепції сучасності/модерну. Здійснюється порівняльний аналіз зазначеного концепту в творчому доробку представників сучасної західної філософії з точки зору включення їх у процес переосмислення просвітницької епістемологічної парадигми. На основі стислої історико-культурної ретроспективи пропонується типологія підходів до визначення поняття "сучасніть/модерн".
