У статті простежено ґенезу видовища як конституюючого чинника духовного життя соціуму від давнини до сучасності, а також формування специфічних часу і простору цього феномена. Проаналізовано часо-простір видовища у контексті культури ХХ століття. Визначаються стильові та жанрові модифікації його хронотопу: синтез мистецтв у стилі модерн, кліповість подання інформації у сучасній культурі тощо.
