У статті досліджується специфіка інтерпретації та процес генезису старовинної сюїти для двохклавірного дуету. Розглядається вплив, який здійснили на виконавську стилістику перетворення в царині удосконалення клавішних музичних інструментів у XVIII сторіччі. Пропонується аналіз Сюїти соль мінор з чотирьох частин Йоганна Маттезона, яка є однією з перших зразків сюїти для двоклавірного дуету. Внаслідок дослідження виявляється вплив танцювальної музики епохи Бароко на старовинну сюїту для двохклавірного дуету.
