Центральне місце у статті посідає аналіз еволюції сприйняття сакрального у європейській культурі XX cтоліття в контексті досягнень аналітичної психології. Зокрема, детально розглядаються сутнісні засади психоаналітичного методу Карла Юнга, а також - соціальне значення цього методу як феномену культури. Дослідження Юнга інтерпретуються як такі, що виявляють приховані еволюційні процеси у характері рецепції сакрального пересічним носієм європейської культурної традиції.
