У повісті видатного українського письменника І. С. Нечуя-Левицького (1838—1918) в неперевершений гумором змальовано життя українського попівства 20—40-х років минулого століття, викрито облудну мораль, зажерливість і паразитизм, духовну обмеженість старосвітських і новітніх батюшок і матушок.