багатопроцесорні обчислювальні системи, многопроцессорные вычислительные системы ; відмовостійкість, отказоустойчивость ; реконфігурування, реконфигурирование ; складні системи, СС, сложные системы

Автором дисертації запропоновано декілька алгоритмів організації взаємотестування компонентів системи та її реконфігурування по мірі появи відмов процесорів, що дають можливість підвищити ефективність, а в деяких випадках оптимізувати параметри системи, в тому числі часові, що призводять до покращення показників її надійності. Формалізована і вирішена задача визначення ймовірності переходу багатопроцесорної системи у небезпечний стан. Виведено аналітичні співвідношення для одержання відповідних статистичних оцінок. Запропоновано і досліджено метод формування рівноімовірних векторів певної ваги, які використовуються в процедурах моделювання поведінки відмовостійких багатопроцесорних систем (ВБС) при відмовах компонентів. Показано, що метод дозволяє будувати структурні засоби генерації, які відрізняються відсутністю обмежень існуючих технічних вирішень, пов'язаних з необхідністю використання схем послідовного переносу у кільцевих регістрових структурах формувачів. Доведено можливість одержання суттєвого виграшу у швидкодії запропонованих структур генераторів.

• УДК // Якість систем і програмного забезпечення