В статті розглядається постмодерн як суспільство інформаційно-коммунікативних технологій, що утворює нову онтологію і морфологію суспільних відносин. Коли реальність переходить до виробництва й обміну символів речей, то їх споживання стає нескінченним (Бодрійяр) й відкриває простір стихії випадковостей. На основі ж суб'єктивності не можливо проектувати систему технотронного управління, але можливо програмувати суб"єктивність в напрямку інтересів управлінської еліти. Так з"являється феномен "граючої людини", яка розігрує спектакль реальності.
The article studies the postmodernity as a society of information-communicational technologies which set up a new public ontology and morphology. Information only translates the flow of symbols and their content depends on message originator. From this it follows that symbol consumption becomes perpetual and it opens the space of spontaneity. Informational culture has not power to project the system of the technician's management, but it has power to programmingsubjectivity in compliance with the needs of managerial elite. It gives rise to the phenomenon of homo luden's.
