Розглядаються унійні процеси у Вірменської Апостольської Церкви в Україні, які будувались не на єдності і союзі рівноправних партнерів, а виступали засобом певного чи часткового підпорядкування. Хоча релігійна окремішність була одним із головних чинників збереження мовної, культурної та етнічної самобутності.
Been seen the unia processes in Armenian Apostel chearch in Ukraine, which based not on a unity and harmony of the partners equal in rights but were the means of full or part submission. Althoughthe religious intention were the main reason to preserve language and cultural originality.
