У статті розглянуто естетичну теорію Т. Адорно як однин з актуальних варіантів поєдання положень класичної філософської системи та модерного напрямку філософії. Локальна критика концепції мистецтва в психоаналізі доповнена вченням Канта про конструктивний характер естетичної свідомості. Точкою перетину двох теорій стає апріорний принцип здатності судження - доцільність.
The article discusses aesthetic theory of T. Adorno as one among of variants of actually connection between thesis of classical philosophy system and modern philosophy directions. Locally criticized conception of art in psychoanalyses is supplemented by I. Kant doctrine of the constructive nature of aesthetic conscience. Unifying function performed by principle a'priori of judgment - expediency.
