Опис документа

Стаття присвячена з"ясуванню причин, особливостей та наслідків синкретизму релігійних та світських елементів у дзен-буддизмі. Автор, аналізуючи взаємовпливи між буддизмом та традиційними мистецтвами середньовічної Японії, з"ясовує питання: чому та яким чином відбувався процес синкретизації релігійного та світського в межах дзенських шкіл. Автором робиться висновок, що синкретизм світського та релігійного в дзен-буддизмі втілився у понятті "до" - загального універсального шляху осягнення істини та відобразився в явищі дзенських мистецтв, об'єднаних єдиною спільною філософсько-релігійною основою, обумовленою такими наріжними положенням дзен-буддизму, як "хонгаку", "хобен" "саторі" та практикою "сікен". Проте, з іншого боку, готовність адептів дзен йти на зближення з мирською діяльністю зрештою призводить до змирщення дзен-буддизму.

The article is devoted to the explanation of the causes and peculiarities of religious - secular syncretism in Zen. Its significance for zen-budhizm"s evolution is also observed. The author analyzes the peculiarities of interference between traditional Japanese arts and zen-buddhizm's principles . He explores in what way it influenced on the evolution of this original direction of the Far-East Buddhism. The author arrives at a conclusion that the religious - secular syncretism in zen-budhizm was embodied in the "DO" principle, which was derived from such significant ideas of Zen as "hongaku", "hoben", "satory" and practice of "shiken". On this principle many traditional Japanese arts were based. But permanent interest of Zen Buddhists to secular activity leads to the laicisation.