Стаття присвячена аналізу філософської спадщини Г.С. Сковороди, віднайденню та інтерпретації есхатологічних мотивів його творчості. Автор деталізував та ідентифікував есхатологічні мотиви, що дозволило йому довести власну тезу щодо своєрідності есхатології Г.С. Сковороди. Враховуючи спорідненість моралізаторських сентенцій класика про належний кінець життя з його пантеїзмом, антеїзмом, кордоцентризмом і концепцією всезагальної "сродності", автор дійшов висновку, що есхатологія Г.С. Сковороди не може класифікуватися як типово християнська, а тому визначається як "екзистенційна".
