У статті йдеться про зв'язок соціалістичного реалізму, що трактується як естетичний феномен, з досвідом авангардизму й кітчу, лівого мистецтва й неоромантизму. Предмет дискусії - ототожнення соцреалізму з постмодернізмом, а також уніфікація самого поняття соцреалІзм без урахування його відмінностей на різних фазах розгортання. Зокрема, у статті аналізується парадигма соцреалізму, змодельована на основі авангардистського експерименту з масовим мистецтвом, лефівського ототожнення мистецтва з конвеєрним тиражуванням способів формального опрацювання життєвого матеріалу, а також романтичної естетичної сублімації, яка стає "імітованою сублімацією", іконічно втілюється через кітч та монополізує естетичне сприйняття, "запаковуючи" його в художній образ.
