У статті розглядається один із рівнів структури Шевченкового поетичного тексту - графіка в її зв'язках із семантикою. Аналіз особливостей таких елементів графічної організації, як графічний поділ віршового рядка І пробіл, мінус-вірш (або крапкування рядків), зміна шрифту тощо дає змогу дійти висновків: 1) поет повною мірою володів існуючими в його час засобами графічної виразності і зробив певний внесок у їхній розвиток; 2) графіка поетичного тексту Шевченка - важливий елемент композиційної будови, чинник формування художнього образу.
