У контексті взаємодії мистецтв у творчості Т. Шевченка досліджується явище екфразису, специфічного гіперзнаку в літературі, у зіставленні з екфразисами інших літераторів сер. XIX ст., передусім Т. Готьє. Розглянувши два варіанти екфразисів (детальний словесний опис артефактів, уведених у сюжет певного твору; короткі екфразиси-експромти, екфразиси-ремінісценції), авторка стверджує, що проблема зіставлення екфразисів Шевченка з екфразисами інших поатів та прозаїків плідна в сенсі диспозиції своєрідного методу і стилю українського поета-художника серед персональних літературних стилів епохи.
