У статті розглядається прозова спадщина Б.-І. Антонича, зокрема його незавершений роман "На другому березі", до структури якого ввійшла однойменна повість, а також новела "Три мандоліни". Авторка статті зробила спробу "прочитати" ці тексти під кутом чільних рис міфопоетики художнього світу Б.-І. Антонича. Саме незавершеність текстів, як вважає авторка, заохочує до певної свободи інтерпретації, в якій важливу роль грає читацька рецепція.
