Стаття присвячена розкриттю можливостей джерел особового походження для відтворення реалій повсякденного життя радянських людей. У ній показано їх унікальність для цілісної реконструкції минулого, для його адекватного розуміння та об'єктивного оцінювання. Охарактеризовані також основні застереження і принципи використання таких документів, правомірність їх залучення поряд із джерелами офіційного характеру.
