У процесі становлення й розвитку українського професійного парламенту стає дедалі очевиднішим, що забезпечувати якісне та ефективне виконання ним своїх конституційних повноважень - законодавчих, контрольних, установчих, можна лише істотно підвищивши роль парламентських комітетів, надавши депутатам більше часу для роботи саме в комітетах, забезпечивши системний підхід в організації цієї роботи. Борис Олійник нещодавно справедливо зазначив: "Ми, українці, дуже добре, навіть геніально, працюємо в іншій, чужій системі. Але займатися системо-творенням для себе, у власних інтересах ось тут у нас виходить значно гірше" [3].
