У статті здійснено аналіз шляхетських заповітів, які в першій половні XVIII ст. були вписані до реляційних книг Львівського гродського суду, зокрема розглянуто способи засвідчення заповітів - субскрипції тестаторів та свідків у текстах актів, особовийтачисельний склад осіб, що підписалися, зміст формул та термінологію тестацій. Інститут тестаментових свідків не був чітко реґламентованим у коронному законодавстві. На практиці при укладенні та завіренні шляхетських заповітів були присутніми майже винятково вихідці зі шляхти різного статусу (родичі-спадкоємці, екзекутори, маґнати, урядники, військові) та духовні особи; подекуди свідками виступали представники чернечого стану та міщани. Загалом свідками ставали наближені бажаючих скласти заповіт особи.
