У статті досліджується процес конфесійного трансферу значної частини греко-католицького духівництва, парохіян і храмів під юрисдикцію Московського патріархату, що відбувався після Львівського псевдособору 8-10 березня 1946 р., а також тотальний наступРосійської православної церкви (за активного сприяння державної влади) на колишню греко-католицьку територію, перші кроки з уніфікації релігійної традиції "возз'єднаного" західноукраїнського духівництва й парохіян із московським православ'ям.
