За кілька метрів від кордону - перша ознака західної цивілізованості: авто припиняє підстрибувати, плавно ковзається між пухнастими горами. Певне, невідомий епічний богатир випрасував дорогу велетенською праскою. Компактні, ніби для гномів, будиночки уквітах мовчазно протестують проти помпезності. Річка Ондава несподівано розливається в плошки, завбачливо сконфігуровані тими самими горами. Очам відкривається ланцюг озер дивовижної краси. Разом із замковими й костельними силуетами пейзаж проситься на полотно. Умиротворена вдача Низьких Бескидів нагадує; ми - у Словаччині, врівноваженій країні прихованих пристрастей.
