Поки музиканти в оркестровій ямі настроювали інструменти, він не поспішав виходити зі своєї схованки. А от коли починала лунати увертюра, піднімалася завіса, цей невеличкий безбілетний глядач вибігав із суфлерської будки, вмощувався поряд і завмирав, вслухаючись у чарівні звуки музики. Усе було б добре, якби його поява на сцені не викликала б таку, м'яко кажучи, неоднозначну реакцію і залу, і диригента, і музикантів. І, зрозуміло, самих співаків і танцюристів. Річ у тім, що цим палким меломаном був... звичайнісінький сірий пацюк, котрий мешкав у Львівському оперному театрі. ??Дивовижну історію довелося почути від головного лікаря київського міського медико-виробничного підприємства "Профілактична дезінфекція" Володимира Ільченка.
