Нинішня релігійна ситуація в усіх своїх інституціональних проявах, звичайно, є цілковитою протилежністю тим традиційним формам, які були їй притаманні ще кілька десятків років тому. Ці процесуальні зміни, до того ж не завжди еволюційні та позитивно спрямовані, пов'язані передусім з тим, що увесь соціальний світ, а отже, й така його структурна одиниця, як інститут релігії, вступили у новий період - добу постмодерності, або, послуговуючись термінологією британського соціолога, автора теорії структурації Ентоні Гідденса, - пізню сучасність (late modernity).
