У статті йдеться про ментефакт фольклорної культури етнічних болгар України - обрядову пісню "Пуснал ми Господ две люлки" ("Запустив Господь дві гойдалки"), що виконується під час народного календарного свята Гергьовден. Порівняння варіантів цього поетичного фольклорного тексту, що були зафіксовані протягом півтора століття (з другої половини ХІХ ст.), семантико-стилістичний та структурно-семіотичний аналіз засвідчили, що об'єктивною причиною змістових змін є стратегічні напрями розвитку загальноїнаціональної культури. Суб'єктивними факторами є умови, в яких створювався текстовий феномен. Незважаючи на високий ступінь фрагментарності колишньої багатолінійної структури, сьогоднішня міфологема продовжує виконувати не стільки когнітивну, скількикомунікативну культурно-нормативну, соціально-регулюючу та соціально-психотерапевтичну функції. Таким чином вона захищає самоідентичність носіїв болгарської культури, забезпечує їх етнічну вітальність.
