У статті здійснено мікроаналіз двох заключних строф вірша "Я не скінчу тебе, моя убога пісне..." зі збірки І. Франка "Із днів журби". Розкривається психологічний образ автора через світ природи, проводиться думка про суголосність творчих пошуків поетаестетичній думці кінця ХІХ ст.
