Опис документа

У статті розглядаються ключові поняття постмарксистської теорії дискурсу Е.Лаклау и Ш.Муф та намічаються підходи до застосування постмарксистської методології до аналізу пострадянських політик, зокрема фенмену політичної мобілізації мас підчас "кольорових революцій" у країнах колишнього СРСР. Показано, що політичний аналіз постмарксистської теорії дискурсу дозволяє ставити акцент, у першу чергу, на поясненні процесів формування колективних ідентичностей як політичних акторів періоду змін. Робиться висновок, що саме розуміння "політичного" в постмарксизмі, в основі якого лежать поняття "невичерпності соціального" та "структурної невирішеності" і "радикальної випадковості" політичного є релевантним для опису пострадянської - нестабільної, мінливої, радикально політично та економічно непрогнозованої політичної реальності.

The article represents a review of the key concepts of post-Marxist discourse theory (Ernesto Laclau and Chantal Mouffe) and an outline of the ways to application of post-Marxist methodology to the analysis of Postcommunist politics, the phenomenon of the political mobilization of masses during the 'Colour revolutions' in particular. It is shown that a political analysis of post-Marxist discourse theory helps to accentuate, first of all, the processes of formation of collective identities as political actors during the period of changes. The conclusion is made that it is the understanding of the 'political' in post-Marxism, based upon the concepts of the 'infinitude of the social', 'structural undesidability' and 'radical contingency' of the political is relevant for the description of the Postcommunist political reality - unstable, precarious, radically politically and economically unpredictable.