автобіографічна проза, автобиографическая проза ; дитинство, детство, dziecinstwo

Автобіографічні твори Григора Тютюнника, які від перших публікацій за радянського режиму вважали "дитячою літературою", виявилися великими творами "серйозної" післявоєнної української літератури. За останнє десятиліття здійснюється спроба знову наблизити Тютюнникові дитячі оповідання до дорослих і по-новому тлімачити, як він прокладає новий напрям для особистісного письма про історію та пам"ять. Казка "Котигорошко" слугує тут і як метафора себе самого, і для конкретного сюжету про дитину без дитинства,сюжету, який часто повторюється, і для глибинних розповідей про дитинство в Тютюнникових оповіданнях. Культурно-історичне та психоаналітичне перепрочитання автобіографічних творів Тютюнника, віддзеркалюється прочитанням його біографії та его-документіві підказує, що колективну пам"ять і соціальну підсвідомість він поступово підніс до рівня, де репресоване або ідеологічно цензуроване минуле стає доступним пам"яті покоління. Таким чином, Тютюнників метод можна назвати мімезисом утрати

Наукові записки Національного університету "Києво-Могилянська академія" [Текст]. — Київ : НаУКМА, 2013. — Т. 141 : Філософія та релігієзнавство.

• Персоналії // Тютюнник Григір Михайлович (1931-1980), Тютюнник Григор Михайлович