У статті висвітлено гносеологічний та демістифікаторський характер "ефекту очуженні" в українській драматургії другої половини 1920-х рр. Розглянуто такі функції "ефекту очуження", як уведення емоційної дистанції, деавтоматизація, дегероїзація та розімкнення монологічного простору драми