іоносфера, ионосфера ; електропровідність атмосфери, электропроводность атмосферы ; полярні сяйва, полярные сияния
За багаторічними спостереженнями в бухті Тіксі та Норільську показано, що: 1) середня яскравість дискретних форм полярного сяйва знижується зі збільшенням часового інтервалу після заходу Сонця на висотах іоносфери; цей ефект підтверджено порівняльним аналізом яскравості штучних променів полярного сяйва в експериментах "Зірниця-1" і "Зірниця-2", що проводилися при різній глибині Сонця нижче горизонту; 2) більш яскраві авроральні промен спостерігаються після більш потужних корпускулярних вторгнень; №) після сходу Сонця в магнітно-спряженій іоносфері спостерігається чітке підвищення (0.5 - 0.9 kR) яскравості дискретних форм полярного сяйва; поблизу моментів заходу Сонця в магнітно-спряженій іоносфері відгук у яскравості сяйв протилежний; 4) раптові іоносферні збурення, які відбуваються в освітленій Сонцем магнітно-спряженій іоносфері після сонячних спалахів, спричинюють стрибок середньої яскравості дискретних сяйв з боку геомагнітної силової трубки, розташованого в нічній півкулі; 5) в інтервалі час, щоприлягає до моменту землетрусу (від -7 год до +22 год) з магнітудою М<5 спостерігається зниження середньої яскравості дискретних сяйв. Інтеграція результатів подається з погляду відгуку в яскравості полярних сяйв на варіації електропровідності в місцевій або магнітноспряженій іоносфері.
By the observations of many years in Tixie Bay and Norilsk Station it is shown: 1) the average brightness of discrete aurorae decreases as the time interval after the sunset at ionospheric altitudes increases; this effect is confirmed by the comparative analysis of the artificial rays brightness in the experiments "Zarnitsa-1" and "Zarnitsa-2", which were carrier out at the different dip of the Sun under horizon; 2) the more bright auroral rays are observed after the more power corpuscular precipitation; 3) after sunrise in the magnetoconjugate ionosphere the clear increase of the brightness of discrete auroral forms (0.5 - 0.9 kR) is observed; around the sunset in the magnetoconjugate ionosphere the response in auroral brightness is inverse; 4) the sudden ionospheric disturbances (SID) observed in the sunlit magnetoconjugate ionosphere after the solar flares cause the jump of average brightness of discrete auroral forms at the side of geomagnetic field tube placed in the night hemisphere; 5) around the moment of near earthquake (from -7 hours to +22 hours) of the magnitude M<5 a decrease of average brightness of discrete aurorae is observed. Interpretation of this results is given as the auroral brightness responses to variations of ionospheric conductivity in the local or magnetoconjugate region.
