дезоксирибонуклеїнова кислота, дезоксирибонуклеиновая кислота, ДНК ; порушення вітамінного балансу ; рибонуклеїнова кислота (РНК)

Виявлено, що Т може брати певну участь у дії А23187 та верапамілу на РНК- та ДНК-полімеразну активність ізольованих ядер у той час, як присутність цих сполук змінювала дію Т як на синтез РНК, так і на синтез ДНК. Присутність у інкубаційному середовищі дибутирил сАМР викликає зникнення стимулюючої дії Т на синтез ДНК. При дослідженні ядер вітамін E-недостатніх щурів виявлено зменшення включення мічених попередників у РНК у присутності Т на 10 [верхній індекс -6] моль/л сАМР порівняно з ядрами, до яких додавали тільки Т. Результати наших експериментів свідчать про те, що важливу роль у дії Т на ці процеси можуть відігравати іони Ca та сАМР.

Вісник Київського університету імені Тараса Шевченка [Текст]. — Київ : Київський університет, 1999. — 1999. — 98 с.

• Окремі фонди та колекції КНУ // праці авторів КНУТШ, труды авторов КНУТШ, работы авторов КНУТШ