народність, народность ; розвиток літератури, развитие литературы ; словесність, словесность ; українське письменство (письменництво) украинские писатели

У статті аналізується науковий доробок вчених, праці яких у 20-40-х роках XIX століття утвердили нову парадигму дослідження явищ вітчизняної художньої словесності. Фундатором цієї парадигми був М. Максимович, діяльність якого концептуалізувала інституціоналізацію наукової школи - першої в українознавстві за весь час існування його як окремішньої наукової дисципліни. Теоретико-методологічні засади "школи Максимовича" здобулися на подальший розвиток в студіях О. Бодянського (насамперед у його праці "О народной поэзии словянских племен" - фундаментальному порівняльно-системному дослідженні типології усної української словесності), І. Срезневського, І. Вагилевича, Я. Головацького. Велика увага приділена сучасному "прочитанню" інтелектуального набутку класиків української гуманістики.

Українознавство [Текст] : науковий, громадсько-політичний, культурно-мистецький, релігійно-філософський, педагогічний журнал. — Київ, 2011. — № 1 (38).

• Київський університет // (1834-1920) Університет Св. Володимира (УСВ), Университет Св. Владимира, Императорский Университет Св. Владимира
• Персоналії // Вагилевич Іван Миколайович (1811-1866), Вагилевич Иван Николаевич
• Персоналії // Головацький Яків Федорович (1814-1888), Головацкий Яков Федорович
• Персоналії // Максимович Михайло Олександрович (1804-1873), Максимович Михаил Александрович (КУ)
• Персоналії // Срезневський Ізмаїл Іванович (1812-1880), Срезневский Измаил Иванович