У статті аналізуються особливості принципу конструктивізму в контексті гносеолого-технологічного його застосування у соціологічному пізнанні. У своєму розвитку принцип конструктивізму виступає як теоретико-методологічне узагальнення особливого аспекту людського пізнання - ідеального конструювання пізнавальних об'єктів, образів предметів, певного гіпотетичного світу. Показується, що він, акцентуючи увагу на конструктивістсько-інженерному началі пізнання, пройшов два етапи свого становлення, а в сучаснійсоціології відіграє особливу методологічну роль, обслуговуючи структуралістську і постструктуралістську парадигму, в межах якої продукуються різного роду знання-конструкти. Неоціненною є роль принципу конструктивізму у пізнанні соціальної реальності минулого (реконструювання) та майбутнього (конструювання), а також смислової реальності (деконструювання). У статті підкреслюється необхідність врахування методологічних вимог принципу конструктивізму у поєднанні з іншими принципами соціологічного пізнання,особливо принципами відображення та розуміння, завдяки чому може забезпечуватися вся повнота та багатоманітність соціологічного пізнавального процесу, його результативність, а також започаткування новітніх дослідницьких програм, пов'язаних з конструктивістським підходом.
В статье анализируются особенности принципа конструктивизма в контексте гносеолого-технологического его применения в социологическом познании. В своем развитии принцип конструктивизма выступает как теоретико-методологическое обобщение особого аспекта человеческого познания - идеального конструирования объектов, образов явлений и процессов, определенного гипотетического мира. Указывается на то, что он, акцентируя внимание на конструктивистско-инженерном начале познания, прошел два этапа своего становления и в современной социологии играет особую методологическую роль, обслуживая структуралистскую и постструктуралистскую парадигму, в пределах которой продуцируются различные знания-конструкты. Неоценимым является значение принципа конструктивизма в познании социальной реальности пришлого (реконструирование) и будущого (конструирование), а также смысловой реальности (деконструирование). В статье подчеркивается необходимость учета методологических требований принципа конструктивизма в единстве с другими принципами социологического познания, особенно принципами отражения и понимания, благодаря чему становится возможным обеспечить всю полноту социологического познавательного процесса, его результативность, а также реализацию инновационных исследовательских проектов, связанных с конструктивистским подходом.
The article analyzes features of the principle of constructivism in the context of its epistemological technological application. The principle of constructivism may be presented as theoretical methodological generalization of a distinctive dimension of human knowledge - ideal construction of the objects of knowledge. In its development this principle passed two stages. The important methodological role of this principle within poststructuralist paradigm that produces meanings-constructs is highlighted. The role of the principle of constructivism in the cognition of the social reality of the past (reconstruction), future (construction), and semantic reality (deconstruction) is demonstrated. The author emphasizes the necessity of taking into account the requirements of the principle of constructivism in combination with other principles of the sociological knowledge, such as the principles of reflection and understanding.
