Пропонується вихід із кризи в освіті, тому йтиметься не про конкретних осіб, прізвища, а про ідеї, шляхи та способи їх досягнення. Дещо потрібно зробити в освіті. Незалежно від того, хто нині керує (чи керував учора) галуззю. Найголовніше - це демократизувати освітянське життя, залучити до процесу суспільство, батьків. Перейти від воєн, взаємних звинувачень до творення. Слід надати більше повноважень і відповідальності опікунським радам, учителям, вченим, педрадам і вченим радам. Якщо громада села чи міста не зрозуміє, що дитсадок чи спортшкола, гімназія чи ліце - це її турбота, нічого доброго в країні не буде.
