В статті викладено методичні основи вибору способу відновлення деталей при ремонті озброєння та військової техніки з врахуванням соціальних та економічних наслідків для визначеного ремонтного органу.
Рішення задачі вибору ефективного способу відновлення для конкретного ремонтного виробництва представлено у вигляді математичної моделі пошуку варіанта якісного і своєчасного задоволення потреб у комплектуючих виробах, що забезпечують дотримання соціально-економічних нормативів і, характеризуються таким станом умов виробництва, при яких мінімізуються річні приведені витрати.
