"... Пізній період творчості Мартіна Гайдегера (з 50-х рр. ХХ ст.) засвідчив оновлене розуміння проблематики життєвого простору, який визначає місце людини. Зокрема, у доповіді "Bauen. Wohnen. Denken" філософ визначив три фундаментальні модуси людськогоіснування в світі – будувати, жити, мислити. Постає питання, яким чином надається досвід просторовості? Де шукати витоки такої ситуації? Щоб надати відповідь, Гайдегер радикалізує екзистенціальну аналітику, запропоновану у праці "Буття та час". Він виходить на рівень онтологічної теології, звертаючись до концепції четвериці (das Geviert) як своєрідної "гри" Неба і Землі, Смертного й Божественного".