ієрогліфічне письмо, ієрогліфи, иероглифическое письмо, иероглифы ; китайська мова, китайский язык ; лінгвістична термінологія, лингвистическая терминология ; мова та мислення, язык и мышление
У статті проаналізовано семантичну структуру десяти ієрогліфів на позначення лінгвістичних або когнітивних понять, присутніх у текстах давньокитайської філософії з метою виявити особливості розуміння в ті часи питання взаємозв’язку мови та мислення. З"ясовано, що давньокитайські філософи розглядали це питання у двох аспектах:
1) вербальний – невербальний характер пізнання; 2) зв"язок означника й означуваного. Аналіз семантичної структури зазначених ієрогліфів засвідчив велику роль конкретно-чуттєвихуявлень у формуванні й писемній репрезентації цих понять у давньому Китаї.
В статье анализируется семантическая структура десяти иероглифов, представляющих лингвистические или когнитивные понятия из текстов древнекитайской философии, с целью определитьспецифику понимания вопроса о связи языка и мышления в те времена. Было определено, что древнекитайские философы рассматривали данный вопрос в двух аспектах: 1) вербальный – невербальный характер познания; 2) связь знака и означаемого. Анализ семантической структуры указанных иероглифов позволил определить существенную роль конкретно-чувственных представлений в процессе формирования и письменной репрезентации этих понятий в древнем Китае.
The article deals with semantic structure of ten characters, representing linguistic or cognitive notions from ancient Chinese philosophical texts. The aim of etymological analysis of the characters is to specify the way ancient philosophers understand a connection between language and thinking. Two aspects of the question are represented in the article: 1) verbal – non-verbal nature of cognition; 2) connection between sign and signified. Analysis of the semantic structure of the characters showed a very important role of concrete-sensual concepts in a process of formation and following written representation of these notions in ancient China.
