Спробувано встановити художню специфіку суч. нім. романістики жінок-аторок на прикладі роману М. Марон "Animal triste". Завдяки амбівалентній сутності феномену жіночого текст жінки-авторки вписується в літ. канон, проте утверджує гетерогенність жіночої суб"єктивності. Привілейованість такої гнучкої позиції слабкої статі культурі доводять гендерні студії в межах нім. германістики, поміркована наук. стратегія яких гостро заперечує радикальні феміністичні ідеї. Доказом є роман М. Марон як широкий культурний діалог з традицією та залученням субверсивної стратегії жіночого письма, з його іронічно-викривальним пафосом.
